Як розвинути в дитині впевненість?

Впевненість у собі – це невід’ємний і вкрай важливий атрибут здорової особистості. Над ним працюють усе життя, але початок свій він бере в дитячому віці. Невпевнені в собі дорослі виростають саме з невпевнених дітей. І в завданнях будь-яких батьків, які зацікавлені в тому, щоб їхня дитина виросла успішною і сильною особистістю, допомогти їй навчитися вірити у свої сили. Адже це те, що дає змогу рухатися вперед навіть тоді, коли в житті настали важкі часи.

Дитяча самооцінка: з чого складається?

Вона складається з таких параметрів:

• темперамент. Залежно від типу особистості самооцінка формується по-різному. Тобто інтроверти та екстраверти йтимуть різними шляхами;
  базова довіра до навколишнього світу. Її формування відбувається в перші 3 роки після народження;
• внутрішньосімейний клімат. Впевненість у тому, що сім’я любить дитину, піклується про неї, що прихильності надійні й на них можна покластися;
• вміння приймати і висловлювати будь-які емоції. За дитиною визнають право відчувати й ті емоції, які можуть не дуже подобатися дорослим;
  прийняття без будь-яких умов. Любов – це постійне середовище, яке не залежить від поведінки і не є нагородою. Вона просто є.

А чи потрібна допомога?

Допомога батьків потрібна не завжди. В ідеалі вони радше спрямовують і підтримують там, де дитина не справляється сама. Тому важливо розрізняти, коли і що потрібно, а коли ні.

Розглянемо ознаки дитячої емоційної стабільності.

Вік 1-3 роки:

• крихітка вміє вибирати з 2-3 предметів;
• знає, які правила встановлені всередині сім’ї, і в більшості випадків їх дотримується;
• вміє висловлювати те, що він хоче;
• потрапляючи в незнайому ситуацію, спочатку ховається і насторожується, але незабаром переходить до вивчення.

Вік 3-5 років:

• дитина знайома з режимом і правилами та в більшості випадків дотримується їх;
• здатна розпізнавати основні емоції та вміє на них реагувати;
• вчитися висловлювати емоції негативного спектра відносно прийнятно;
  наслідує поведінку дорослих;
• якщо знає, навіщо, то цілком здатний нетривалий час потерпіти дискомфорт або нудьгу;
• здатний вибирати з 3-5 варіантів;
• вміє спілкуватися і з різновіковими дітьми, і з дорослими.

Вік 6-7 років:

• спокійно переносить дискомфорт або нудьгу більш тривалий час;
• вміє робити вибір у бік віддаленого бонусу, відмовляючись при цьому від чогось приємного зараз;
• здатний визначати більшість емоцій і реагувати на них;
• прагне допомагати тим, хто потребує допомоги;
• коли потрапляє в незнайому ситуацію, то звертається за підтримкою до дорослих, а коли її отримано, то переходить до самостійних дій;
• вміє спілкуватися і з різновіковими дітьми, і з дорослими.

Якщо щось із цього в дитини відсутнє, значить потрібно звернути пильнішу увагу на її впевненість у собі та допомогти їй зі складнощами.

Як допомогти дитині знайти віру в себе?

Якщо батьки безперестанку хвалять дитину – це не означає, що все йде добре. Є речі, яких потрібно навчити, і вони виходять за рамки хвалебних од.

Зробіть крок назад.

Дитині потрібно створити умови, в яких вона може відчувати свою компетентність. І тут батькам потрібно не так активно брати участь у її житті, по суті, зробити крок назад і більше спостерігати, ніж намагатися все робити за малюка. Йому потрібно залишити можливості обирати, ризикувати, розбиратися зі складнощами, доводити розпочате до кінця. Це необхідний досвід, без якого в дитини не буде потрібних знань і розуміння своїх можливостей.

Надмірна похвала – шкідлива.

Якщо перестаратися з похвалою, то це знизить планку досягнень. Дитині потрібно пробувати і помилятися, регулярно працювати над собою, щоб ставати кращою.

Коли похвали з надлишком, то в результаті дитина:

• або «задере ніс», але при цьому так і не навчиться самостійно оцінювати свої спроби, перекладаючи це повністю на батьків. Вона не зможе розвинути самокритичність і завищена самооцінка зіграє погану службу в дорослому віці;
• або заробить «синдром відмінника», намагаючись в усьому бути досконалим, а оскільки це неможливо, то вона неминуче стикатиметься з розчаруваннями. Такий варіант – це запорука розвитку цілої низки комплексів, а ще відсутність віри у зворотний зв’язок. Дитина що, щоб вона не зробила, а правди про це від інших вона так і не отримає.

Дозвольте дитині ризикувати в здорових рамках.

Коли дитина ризикує, помиляється, шукає способи виправляти свої помилки й успішно вирішує труднощі – це безцінний досвід. Але більшість батьків обирають гіперопіку, оберігаючи її від усього, а водночас позбавляючи можливості навчитися справлятися самотужки.

Дозвольте обирати.

Дитина здатна бачити наслідки своїх рішень уже в 2 роки. Якщо їй надати можливість обирати, то вона навчиться робити це правильно й орієнтуючись при цьому саме на свої потреби. У її рішеннях не буде «наказу “дорослого”, а буде тільки усвідомленість своїх дій.

Дозволяйте допомагати з домашніми справами.

До домашніх клопотів можна залучати навіть зовсім крихіток. Нехай це будуть дрібні справи, але з часом вони перетворюються на великі, а дитина відчуває, що вона робить щось цінне, корисне, робить свій внесок і демонструє свою компетентність, а у відповідь отримує вдячність. А розбита тарілка-друга – це невелика ціна за такий досвід.

Врахуйте, що кожну справу слід доводити до кінця.

Якщо дитині щось цікаво, краще дати їй цим зайнятися і спонукати довести справу до фінальної точки. Зовсім не важливо, буде це щось велике чи маленьке, цінним є те, коли в малюка є можливість побачити результат своєї праці, пройти весь шлях від початку і до кінця та відчути смак успіху.

Невдачі дитини сприймайте спокійно.

Невдачі дитини – це не привід впадати в стрес і жахливо переживати або ще більше опікати крихітку. Це прекрасна можливість побудувати самооцінку малюка, навчити його справлятися з проблемами, робити з них висновки, цінувати отриманий досвід і використовувати його в майбутньому, перетворюючи на успіх.

Доводьте, що любите його без жодних умов.

Дитині не потрібно бути особливою або найкращою, щоб її любили. Їй потрібно просто бути самою собою. Хвалитеся її успіхами? Поговоріть і про невдачі. Демонструйте свою любов у кожному випадку: оступилася вона чи досягла успіху.

Переконайтеся, що малюк може досягти своєї мети.

Недостатньо поставити мету. Потрібно спочатку вибрати таку, яку реально досягти, прокласти до неї шлях так, щоб у результаті виконати задумане. Не виходить щось велике? Ідіть від легкого і простого до чогось складнішого. Крок за кроком. Знову невдача? Поверніться на крок назад, щоб пройти рівень заново. Маленькі успіхи на шляху тільки зміцнять упевненість у собі та допоможуть навчитися досягати поставлених цілей.

Зберігайте те, що підтверджує успіх.

Похвала, яка була зароблена старанною працею і досягнутим результатом дуже важлива для здорової самооцінки. Уваги варті навіть дрібні досягнення, і не потрібно їх знецінювати, краще їх збирати і накопичувати. Це справжні скарби, які допоможуть дитині відчути себе краще, коли на душі погано або впевненість у собі почала «кульгати».

Пам’ятайте про конкретику. Важливо не просто бачити підсумок, а й те, що до нього призвело, чого дитина навчилася або в чому стала кращою.

Розповідайте про успіхи дитини «за її спиною».

Похвала буває не тільки прямою. Навіть будучи підслуханою, вона здатна на чудеса – дитина розквітне. Користуйтеся цим, щоб зміцнити віру малюка у свої сили і зайвий раз показати йому, що він насправді молодець. Але пам’ятайте, що тут важлива тільки правда, а брехня недоречна.

Для виховання успішної особистості також необхідно виховувати з дитинства і фінансову грамотність. Про те, чому це важливо і як це зробити ми розповідаємо в іншій нашій статті.