Як говорити з дитиною про війну: поради психолога

• Бесіди про війну: поради психолога

Бажання батьків захистити своїх дітей від негативних сторін життя зрозуміле, але інколи воно й саме набуває дещо негативного забарвлення. Коли йдеться про війну та розмови з дитиною про неї, найчастіше трапляються 3 крайнощі:

1. Здається, що діти й так усе розуміють, адже вони все самі бачать, чують, і пояснювати нічого не потрібно. Це величезна хибна думка, бо без трансляції батьківської картини світу, без розмов про те, що відбувається, діти вигадують власні варіанти, доповнюючи їх своїми фантазіями. І іноді це набагато страшніше за дійсність.

2. Батьки бояться говорити з дитиною на складну тему, бояться, що це її травмує. Але результат знову буде таким, як у пункті вище. А правильно побудована бесіда, навпаки, заспокоїть чадо, допоможе йому відчувати більше впевненості.

3 Буває й так, що батьки говорять відкрито, зіштовхуючи дитину і жахи війни без будь-якого пом’якшення. І це також докорінно хибно, адже діти завжди до своїх батьків звертаються саме за відчуттям захищеності, безпеки, особливо в кризові періоди.

Але як же говорити з дитиною про війну? Розбираємося.

Бесіди про війну: поради психолога

Говорити найкраще, будучи підготовленими, особливо якщо психотравма вже є. Отримати знання про це можна тут.

Якщо ж виходити із загальних принципів побудови розмови, вона має триматися на 3 китах:

• трансляція впевненості від батьків, атмосфера захищеності;
• не уникнення теми смерті. Тобто про неї доведеться говорити, незалежно від того, зіткнулася дитина з цією темою чи ні;
• пояснення обставин. Не можна відгороджуватися від контексту. Є причинно-наслідкові зв’язки і їх також потрібно озвучувати.

Під час бесіди доцільно використовувати метафори та символи, які дитина сприйме легше, ніж пряме пояснення.

А якщо говорити детальніше, то тут стануть у пригоді такі поради.

1. Навіть якщо дитина поки що не порушувала тему війни, варто самим зробити крок їй назустріч, адже війна вже триває і рано чи пізно вона про неї почує, а от як – залежить від вас. Це допоможе ще раз показати, що з вами можна говорити на будь-яку тему, допоможе створити атмосферу довіри та безпеки. А ще дитина отримає перевірену інформацію.

2. Заводьте розмову тоді, коли ви до неї готові, тобто коли ви врівноважені та спокійні і здатні залишитися в цьому стані. Коли ви напружені та перебуваєте в стані тривоги – спілкування лише налякає дитину. Тож обирайте час розумно, але й надто затягувати з бесідою не потрібно.

3. Не спотворюйте реальність, будьте чесними. Так, це може викликати такі емоції, як сильний страх, тривогу за близьких, за майбутнє, але емоції потрібно називати, приймати, нехай навіть це дуже важко. Це єдиний шлях для того, щоб із ними впоратися. Заперечення, придушення викличуть тільки розгубленість. Дитина чує про небезпеку, але батьки переконують, що все добре – так не буває, це обман.

4. Станьте прикладом у тому, як працювати з емоціями конструктивно. Висловлюйте свої почуття, показуйте і називайте їх, не приховуйте їх. Пояснюйте, що соромитися не потрібно, що розмова з близькою людиною приносить полегшення.

5. Обов’язково адаптуйте обсяг інформації, а також мову, якою ви її подаєте, до здібностей і віку дитини. Відповідайте на всі запитання, якщо потрібно – повторюйте, переформулюйте.

6. Дайте час дитині на «перетравлення» отриманої інформації. Якщо вона хоче взяти перерву або завершити бесіду – дозвольте їй це і поверніться до теми пізніше.

7. На час розмови подбайте про те, щоб вас нічого не відволікало, ні дитину, ні вас, щоб у вас обох була можливість чути одне одного, будувати діалог.

8. Користуйтеся допоміжними матеріалами. З дітьми старшого віку можна звернутися до історії, яка їм знайома зі шкільних уроків, з дітьми молодшого віку можна використати спеціальні казки, які створені саме для цього. Допоможуть також спеціальні книжки, які можна почитати разом.

9. Не варто демонструвати контент на військову тематику, особливо з елементами драми або деталізований. Варто уникати і радіо та телепрограм про те, що відбувається. Вони лише перевантажують негативною інформацією, та й ви не завжди знаєте, про що в них можуть розповісти і що показати. Краще дотримуйтеся інформаційної гігієни, шукайте позитив, проводьте разом більше часу. Введіть за правило відволікаючі заняття: прогулянки, спільні хобі, походи, кіно, заходи, настільні ігри тощо. Здійснюйте з ним більше щоденних простих справ, придумуйте нові ритуали.

10. Вчіть говорити на складні теми, висловлювати свої думки чітко і зрозуміло, з повагою до співрозмовника. Вчіть аналізувати, зіставляти інформацію, критично мислити. Це дуже важливо для дитини і не раз виручить і в інших сферах життя.

11. Крім спільного часу, постарайтеся частіше торкатися одне одного: обійми, посиденьки пліч-о-пліч. І неважливо, скільки чаду років – він все одно залишається вашою дитиною, а ви його батьками, а разом ви – сім’я.

12. використовуйте техніки, спрямовані на релаксацію. Це може бути візуалізація, колажування, казкотерапія. Це допоможе справлятися із занепокоєнням і тривожністю.

Розмови про війну непрості і для дорослих, що вже говорити про дітей. Але поки ви разом – ви зможете вивчити і цей урок, стати ще ближче, підтримати один одного і пройти всі випробування. Якщо необхідна допомога – не бійтеся звертатися по неї до психолога. Головне – не ігноруйте проблему.

Непростий час часто супроводжується тривожністю. Про те, як батькам і дітям залишатися в контакті навіть у такому стані ми розповідаємо тут.