Копінг-поведінка в юнацькому віці

• Що таке копінг?

• Які бувають копінг-стратегії?

• Копінг-поведінка підлітків

Сучасний світ надто рухливий, усе навколо змінюється з неймовірною швидкістю, і це не може не впливати на людину та її життя. Ми змушені прискорено переробляти величезні обсяги інформації, адаптуватися і шукати шляхи успішної самореалізації та формування міжособистісних стосунків в умовах постійних змін і стресу. Це зовсім непросто, адже долати доводиться багато чого.

Процеси подолання труднощів та ефективна адаптація особистості до умов складної ситуації в психології мають назву «адаптивна поведінка» або «копінг-стратегії». І їхнє вивчення особливо актуальне в контексті підліткового періоду, коли триває активний пошук себе і свого місця у світі.

Що таке копінг?

Термін «копінг» уперше був використаний 1962 року Л. Мерфі. Під час дослідження того, як дошкільнята долають вимоги, які диктують кризи розвитку, автор зміг виділити 2 форми адаптації до стресової ситуації: вроджену та набуту. Термін «копінг» був використаний Л Мерфі як «певна спроба створення нової ситуації», при цьому ситуація могла бути як загрозливою, так і небезпечною, незручною, сприятливою і навіть радісною.

Надалі дослідженнями копінг-процесів займалися Р. Лазарус, М. Річердс і М. Перре, С. Фолкман, Д. Амірхан, С. Скулер і Л. Пірлінг, М.А. Сирота, Л. Собчик та інші.

Загалом «копінг» – це молоде поняття, що відображає напрям нових наукових досліджень, але при цьому без чітко встановленого визначення. Найчастіше цитують такі його трактування:

• це постійно мінливі поведінкові, а також когнітивні зусилля, спрямовані на управління специфічними вимогами, що піддають індивіда випробуванню або ж перевищують його ресурси;
• це індивідуальний варіант взаємодії з певною ситуацією, виходячи з її логіки і значущості, а також із психологічних можливостей самої людини;
• це соціальна поведінка або ж комплекс усвідомлених дій з адаптації, які допомагають впоратися з напруженням і дискомфортом усередині і є адекватними особистісним особливостям, а також ситуації.

Спочатку під копінгом у психології стресу розуміли суму поведінкових і когнітивних зусиль, які індивід витрачає для того, щоб послабити вплив стресу. Зараз під ним розуміють дуже широкий спектр активності людини: від несвідомих захисних механізмів до усвідомленої роботи з кризовими ситуаціями. При цьому охоплюють ситуації не тільки екстремальні, а й прості, суб’єктивно значущі. Тобто його відносять і до будь-яких поворотних життєвих моментів, і до умов хронічних повсякденних стресорів.

По суті термін об’єднує контекст ситуації з контекстом самої людини, яка потрапила в цю ситуацію.

Якщо говорити простими словами, то під копінг-поведінкою розуміють зміну сприйняття світу навколо і свого в ньому місця з подальшою зміною поведінки, яка стає спрямованою на подолання доволі важких ситуацій, що порушують звичний життєвий хід.

Що стосується копінг-ресурсів, то це все ті особистісні та соціальні характеристики, які полегшують або уможливлюють успішну адаптацію до стресів, що відбуваються в житті. Вони бувають:

• фізичними (наприклад, витривалість, здоров’я);
• матеріальними (наприклад, фінанси, майно);
• психологічними (наприклад, самооцінка, моральні якості, локус контролю);
• соціальними (наприклад, зв’язки).

Також їх можна розділити на:

• середовищні (оточення, суспільство, вміння надавати, приймати і знаходити підтримку);
• особистісні (ресурси сфери когнітивної, сфери самосвідомості, структуру цінностей і мотивацій, ставлення до різних понять, наприклад до любові та смерті, духовність, певні якості та властивості особистості).

Варто зазначити, що копінг – це дуже динамічний процес, який змінюється залежно від контексту. Наприклад, його можна розглядати з точки зору розвитку психічних функцій:

• 18-24 місяці. Дитина вчиться регулювати власну поведінку і поки що її реакції нерегульовані. Копінг тут здійснюється тими, хто про неї піклується: батьками, опікунами, нянями;
• 5-7 років. Відбувається багато змін у процесах сприйняття, пам’яті, емоціях, соціальних стосунках, саморозуміння. Посилюється інтеграція регуляторних підсистем, що виникли через когнітивні зміни, з вибором альтернативних стратегій. Мислення стає більш гнучким;
• 12-12 років. Відбуваються зміни як на рівні фізіології, так і в способах самоосмислення, у стосунках зі світом та оточенням. Роль підтримки з боку соціуму стає більш значущою, також розширюються можливості отримання такої підтримки;
• 14-16 років. Це період, коли роль самоідентифікації та автономії сильно зростає;
• 20-22 роки. Це період, коли змін дуже багато і стосуються вони як соціальних відносин, так і значних подій у житті.

Які бувають копінг-стратегії?

Виділяють 18 стратегій подолання, які можна об’єднати в 3 стилі:

• продуктивний (людина систематично обмірковує проблему, розглядає її з різних боків, навчається або працює, прагнучи успіху, молиться про допомогу (релігійна підтримка), зберігає оптимізм). Іншими словами, це поведінка, спрямована на розв’язання проблем;
• непродуктивна (людина тривожиться про майбутнє, сподівається на щасливий випадок, відмовляється діяти, агресує, плаче, вдається до наркотиків та алкоголю, свідомо блокує проблему, займається самозвинуваченням, відмовляється присвячувати у свої турботи інших, намагається всіляко відволіктися). Іншими словами, це поведінка, спрямована на уникнення проблем;
• соціальний (людина обговорює проблему з іншими, спирається на близьких, шукає схвалення, підключає інших, збираючи групи, звертається до фахівців. Іншими словами це поведінка, орієнтована на пошук підтримки в соціумі.

Копінг-поведінка підлітків

Ми вже говорили вище, що копінг запускають кризові ситуації, супроводжувані:

• сильною психічною напруженістю;
• значущими життєвими переживаннями, тобто внутрішньою роботою, орієнтованою на подолання травм і важких подій;
• зміною мотивації, а також самооцінки;
• сильною потребою скоригувати самооцінку і мотивацію;
• сильною потребою в підтримці з боку.

Маркерами того, що підліток перебуває у важкій ситуації, є такі явища:

• міжособистісні стосунки порушені, виражені негативізм і прагнення до усамітнення;
• поведінка змінюється, спостерігається зловживання наркотиками або алкоголем, з’являється агресія;
• раніше цікаві види діяльності більше не приваблюють, як і навчання, настрій знижується, часто буває задумливість;
• виражена критичність щодо себе;
• власні досягнення знецінюються, а успіхи не радують;
• спостерігаються порушення харчової поведінки (ненажерливість або навпаки, відмова від їжі), порушення сну (підвищена сонливість або навпаки, безсоння, сон може стати неспокійним, перемежованим жахіттями);
• з’являються скарги на нездужання (головні болі, болі в животі, занепад сил);
• не характерна раніше зневага до свого зовнішнього вигляду;
• почуття смутку, провини, марності, самотності мають постійний характер;
• не характерні раніше міркування про сенс життя, інтерес до релігійних течій;
• самоізоляція, скорочення контактів, зокрема із сім’єю і друзями, відхід у самотність;
• погіршення уваги, зниження якості роботи;
• міркування і занурення у свої думки на теми, що стосуються важких проблем у інших, незадоволення наявним і життєвим устроєм загалом;
• відсутність будь-яких планів на майбутнє;
• дратівливість аж до нападів гніву через дрібниці.

Копінг-стратегії зачіпають у підлітків одразу три сфери:

• сферу емоційну. Адаптивним тут буде емоційне зосередження, частково адаптивним – розрядка за емоціями та пошук емоційної підтримки, неадаптивним – покірність, агресія, почуття провини, придушення власних почуттів;
• сферу когнітивну. Адаптивним тут буде надання життю або подіям сенсу, пошук можливих рішень, частково адаптивним – заперечення, орієнтація на те, що думають значущі особистості, неадаптивним – розгубленість, уникнення;
• сферу поведінкову. Адаптивним тут буде альтруїзм, активна позиція в подоланні, частково адаптивним – відволікання, пошук підтримки в соціумі, неадаптивним – відхід від реальності, ізоляція, компенсація за допомогою прийому допінгів.

При цьому варіативність усіх трьох сфер реагування досить бідна через брак знань про те, як конструктивно виходити з кризових ситуацій. Тому дуже важливо приділяти багато часу підготовці підлітків, формуванню в них навичок стресостійкості, навчанню сучасних адаптивних стратегій, які ведуть до успішної самореалізації.

Добре в цьому плані зарекомендувала себе арт-терапія. Про те, як її застосовувати саме в підлітковому віці, дуже багато теорії та практики дає цей курс. Він підходить як для фахівців, так і для батьків.

З почуттям провини вчить працювати ця книжка.

Загалом, щоб допомогти підлітку, батькам буде корисно:

• розмовляти з дитиною, відповідати на всі її запитання;
• уважно слухати те, що вона говорить, особливо якщо це стосується страху, занепокоєння, тривоги. Давати їй зрозуміти, що ви чуєте її  і підтримуєте – це допоможе підлітку прояснити свої почуття;
• постійно переконувати, що ви поруч, разом, що завжди готові допомогти, що вам є діло до неї та її проблем;
• збільшити кількість контакту: більше обійматися, торкатися;
• не читати моралі, не нав’язувати стійкість і сміливість, не перекладати на неї провину за ваші реакції;
• не вимагати старої поведінки, а бачити її такою, якою вона є зараз;
• не маніпулювати нею, користуючись її любов’ю до вас;
• не робити з неї жертву, тим більше при ній;
• створювати будь-які можливості, щоб вона могла проговорювати свої страхи й побоювання, відреагувати на них.

Соціальним працівникам і педагогам під час роботи з підлітком буде корисно:

• приймати і поважати наявні в підлітка способи захисту, а також подолання травм;
• створювати безпечний простір, у якому дитина може легко досліджувати свої почуття і без повторної травматизації;
• стежити, щоб ваші власні потреби не змішувалися з потребами підлітка, щоб ваші страхи і побоювання не передавалися йому;
• розповідати, як зазвичай інші реагують на травми. Що його стан (кошмари, сльози, важкі думки, страхи) – це нормально;
• стежити за тим, щоб інформація про те, що з ним відбувається, не була спотвореною.

Про те, як ладнати з підлітками, у нас є ще стаття.