Підвищена тривожність: причини, ознаки, як допомогти собі з нею впоратися

• Тривожність: що це і якою вона буває?
• Тривожність: симптоми
• Що сприяє тривожності?
• Лікування і профілактика

Нестабільність і невизначеність неминуче провокують тривогу, відчуття безсилля, а подекуди і страх та паніку, що паралізують і не дають змоги нормально дихати. І почуття ці можуть бути не епізодичними, а цілком постійними. Чому так виходить, як розпізнати, коли потрібна допомога і що робити, щоб прийти в норму, розбираємося.

Тривожність: що це і якою вона буває?

Високий рівень тривожності, який виникає без будь-якої причини, не є окремою патологією. Це симптом цілої низки різних захворювань, а ще риса особистості, що виявляється в переживаннях і занепокоєнні навіть із найдрібніших приводів.

Іноді для позначення тривожності використовують слова «тривога» і «страх», але це не синоніми. Про те, чим тривога відрізняється від тривожності, ми розповідаємо в нашій іншій статті, тому зараз зупинятися на цьому не будемо.

Якщо говорити про етапи (ступінь вираженості), то тут простежуються:

• тривожність, пов’язана з очікуванням. До неї схильні ті, хто з усіх можливих варіантів розвитку завжди обирають найгірший, через що і страждають в окремі моменти або ж постійно;
• тривожність, що проявляється у формі фобій. Тут є зв’язок із певними об’єктами і ситуаціями: страх самотності, темряви, комах. Якщо справа доходить до панічних атак, то говорити слід про клінічний випадок;
• тривожність у невротичній формі. Тут ситуація максимально серйозна і характерна для психологічних захворювань: шизоїдних та істеричних. Рівень страху за таких станів перебуває в зоні патології, що руйнівно діє на психічне здоров’я людини.

Також варто виділити «вільний страх», який народжується через надлишок інформаційного потоку.

Ще один вид – помилкова тривожність. Під нею розуміють почуття страху, просто людина не змогла розрізнити емоції, звідки й виходить плутанина, хибність.

Також існує поділ тривожності за її природою:

• невротична, яка виникає через хронічні та гострі стреси;
• органічна, яка виникає як прояв соматичних хвороб.

У кожному з випадків відчуття занепокоєння і страху, тривожності має доволі постійний характер.

Тривожність, що досягла хронічної форми, має назву адаптивний тривожний розлад (одна з форм). Людина, яка на нього страждає, не може підлаштуватися під нову ситуацію або незнайому обстановку. Це викликає стрес і почуття паніки.

Якщо говорити про генералізований тривожний розлад, то його нерідко супроводжує депресія – є постійний страх за своє життя, майбутнє.

Ще один вид – тривожно-фобічний розлад. Він проявляється панічними атаками через страх смерті, страх тяжко захворіти, страх натовпу тощо. При цьому реального приводу для страху може й не бути.

Тривожність: симптоми

У книзі «Будь спокійний» Джилла Вебера можна знайти поділ тривожності за критеріями, залежно від того, що переважає в її прояві: почуття, поведінка або ж думки.

З почуттями найпростіше, це: дратівливість, злість, смуток, почуття відчаю і безнадійності. При цьому вони можуть зачіпати не тільки ментальну сферу, а й фізичну: серцебиття частішає, порушується травлення, можливе також запаморочення.

Що стосується поведінки, то тут спостерігається відмова від улюблених раніше занять, справ, що приносили задоволення, зустрічей із людьми, зокрема по роботі. Людині в стані тривожності складно даються повсякденні справи, а якість життя істотно знижується, вона також може здійснювати нехарактерні для неї вчинки. Це досить яскраві ознаки підвищеної тривожності, і це несе в собі чималу небезпеку, оскільки забарвлює негативом багато сфер життя.

Якщо говорити про думки, то в такому стані людина занурюється в нав’язливе моделювання різних ситуацій. Це має вигляд постійного прокручування фраз на кшталт «А що, як…», доволі часто йдучи убік від реального стану справ і складаючи дедалі поганіші розвитки ситуації, які здаються неминучими.

Також для тривожності характерні:

• страх;
• дратівливість;
• труднощі з концентрацією уваги;
• швидка стомлюваність, слабкість, розбитість;
• коливання настрою з переважанням негативу;
• неприємні відчуття в тілі (печіння, поколювання, «мурашки», «клубок у горлі» та інший дискомфорт аж до больових відчуттів);
• головний біль і запаморочення
• плаксивість;
• порушення сну;
• замкнутість.

У будь-якому разі всі перераховані вище симптоми дають змогу тільки запідозрити її наявність, але остаточний діагноз ставить тільки психотерапевт або психіатр. Якщо ж патологічний рівень не досягнуто, то надати допомогу зможе психолог.

Що сприяє тривожності?

В основі найчастіше лежать хронічні та гострі стресові ситуації в житті людини. Також простежується зв’язок тривожності й таких розладів як:

• ПТСР (про роботу з ПТСР у воєнний час розповідає цей курс);
• дисоціативний;
• тривожно-депресивний;
• адаптаційний;
• панічний;
• генералізоване тривожне;
• обсесивно-компульсивний;
• неврастенія;
• соматоформна вегетативна дисфункція.

Іноді тривожність – це прояв таких хвороб як:

• анемія;
• гіпертонія;
• захворювання серцево-судинної системи;
• хронічні хвороби головного мозку, включно з порушеннями кровообігу та ішемією, інсультами;
• порушення в роботі ендокринної системи, наприклад клімакс або збої в роботі щитовидки.

Також тривожність може спостерігатися (але не виступає основним клінічним симптомом) у тих, хто страждає:

• деменцією;
• шизофренією;
• шизоафективним розладом;
• рекурентним депресивним розладом.

Тривожність може спостерігатися і за алкоголізму та наркоманії.

Лікування та профілактика

Почнемо з профілактики. Тривожність найчастіше виникає на тлі невизначеності, тому для початку варто з’ясувати, що її запустило, звертаючись тільки до фактів і відсікаючи емоції. Справжня картина дає змогу відчути, що контроль у ваших руках, а отже вийде повернутися до спокою. Якщо аналіз не вдається, то варто переходити до деталізації – складіть детальний план своїх дій, який допоможе все розставити по своїх місцях і підготуватися до різних варіантів розвитку подій. Починайте його складання зі списку своїх сильних сторін і корисних навичок.

Відмінно працюють на зниження тривожності дихальні техніки. Вони також корисні в разі панічних атак. Таких вправ безліч і кожен може підібрати для себе оптимальний варіант. Наприклад, вдих – 4 секунди, пауза – 4 секунди, видих – 4 секунди. Інтервали можна змінювати під себе.

Чимало хороших арт-терапевтичних технік для роботи з емоціями можна знайти в цій книзі.

Для ментального здоров’я будуть корисні:

• збільшення фізичної активності та заняття спортом на повсякденній основі;
• відмова від кофеїновмісних напоїв і цигарок та загалом від шкідливих звичок
• збалансоване і різноманітне харчування;
• баланс між роботою і відпочинком;
• вивчення тригерів, які запускають стрес, і їх опрацювання. Тут допоможе психолог;
• відкрите вираження емоцій близьким і друзям;
• прийняття того факту, що не все перебуває в зоні нашого контролю;
• мінімізація стресів і підвищення стресостійкості (про це ми розповідаємо в цій статті);
• своєчасне лікування соматичної патології.

Що стосується лікування, то тут багато що залежить від того, яка патологія стоїть за тривожністю.

Якщо причини – органічні порушення, то фокус буде на усуненні або компенсації соматичної патології: нормалізація артеріального тиску, гормонального рівня, балансу мікроелементів тощо.

Якщо має місце невротичний розлад, то можуть бути призначені:

• седативні препарати і препарати для нормалізації сну;
• транквілізатори;
• антидепресанти;
• психотерапія.

Лікування в будь-якому разі підбирає лікар, ґрунтуючись на даних різнобічного обстеження. Самолікування недоречне.

Що стосується того, чи можна повністю позбутися тривожності, то варто зазначити, що тривога – нормальне почуття зі своєю роллю, яка буває необхідною в окремих ситуаціях. Лікування завжди спрямоване на зниження тривожності до нормального, адекватного рівня сприйняття реальності.