СДУГ у дорослих: що це, причини та симптоми

• Що таке СДУГ?
• Симптоми СДУГ у дорослих
• Хороші сторони СДУГ

Коли говорять про СДУГ, то зазвичай його пов’язують із дітьми, оскільки довгий час вважалося, що це дитяча хвороба, яку цілком можна перерости. Але реальність така, що нерідко ця патологія не зникає, а залишається на все життя. Про те, який вигляд має СДУГ у дорослих, ми і поговоримо.

Що таке СДУГ?

Почнемо з визначення й опису, оскільки навіть тут ходить чимало помилок.

СДУГ розшифровується як синдром дефіциту уваги та гіперактивність. Він являє собою нейроповедінковий розлад, для якого характерні проблеми, пов’язані з:

• порушенням концентрації уваги – не виходить довго концентруватися на чомусь одному, увага постійно перемикається;
• гіперактивністю – дуже складно всидіти на одному місці, постійно щось турбує;
• імпульсивністю – спочатку говорити/робити, а вже тільки потім замислюватися – це якраз про СДУГ.

Так, схожих труднощів зазнають усі час від часу (наприклад, якщо не виспатися), але за цього розладу вони мають постійний характер.

Він справді починається в дитячому віці і в підлітковому може досить сильно згладитися або навіть практично зійти нанівець (курс із роботи з дітьми з особливими потребами тут).

Але правда також і в тому, що далеко не завжди його діагностують і дитина зі СДУГ так і виростає, не знаючи, що воно в неї є. А ще правда в тому, що розлад може не зникнути, а залишитися, продовжуючи впливати на найрізноманітніші життєві сфери.

Варто зазначити, що якщо в дитини СДУГ не було, то з віком воно не з’явиться. І якщо порушення є, то вони збережені, а не набуті.

Статистика свідчить, що ще недавно зі СДУГ фіксували 1 дорослого з 20 (найчастіше чоловіки). Нині ж цифри сильно зросли: цей розлад спостерігається у 30-70% дорослих. Такий розкид випадків пов’язаний із тим, що батьки не завжди обстежують дитину в цьому напрямі, через що її дані до статистики не потрапляють. Свої корективи вносить і недостатньо ефективне лікування в дитячому віці, через що виліковування або поліпшення стану не відбувається, що сприяє зростанню цифр.

Також варто враховувати, що деякі психічні захворювання можуть давати схожі зі СДУГ прояви, що вносить деяку плутанину, особливо в разі недообстеження. А ще в людей із ним нерідко діагностують й інші розлади (психічні або фізичні).

Що стосується причин його виникнення, то найчастіше вони генетичні – якщо цей розлад є в одного з батьків, то шанс передати його чаду становить 70-80%.

Розвитку патології також сприяють:

• інфекційні захворювання мозку;
• ураження мозку токсинами;
• черепно-мозкова травма;
• гіпоксія плода;
• вплив нікотину та алкоголю на плід;
• передчасні пологи та пологи з ускладненнями;
• важкі переживання, перенесені в ранньому дитинстві.

У кожному випадку спостерігається дисфункція центральної нервової системи – процеси збудження переважають над процесами гальмування.

Загалом дослідження причин СДУГ все ще триває і вважати розлад повністю вивченим не можна.

Симптоми СДУГ у дорослих

В основній масі симптоматика цього розладу в дітей і в дорослих збігається.

Якщо ми говоримо про неуважність, то це:

• ігнорування деталей і дрібниць;
• часті помилки в найрізноманітніших сферах;
• складнощі з концентрацією на чомусь;
• складнощі з тим, щоб вислухати когось;
• ігнорування інструкцій/алгоритмів і складнощі із завершенням завдань;
• дезорганізація;
• неприязнь до завдань, що вимагають тривалої посидючості/концентрації;
• затримки у виконанні завдань;
• часта втрата важливих речей;
• забудькуватість;
• легка відволікальність;
• незграбність;
• погане управління своїм часом;
• засинання на уроках/зборах.

Якщо ми говоримо про імпульсивність і гіперактивність, то це:

• непосидючість, метушливість, совання, постукування ногами/руками;
• неможливість всидіти на місці навіть тоді, коли це потрібно;
• надлишок енергії та занепокоєння;
• багато шуму під час ігор/дозвілля, неможливість поводитися тихо;
• складнощі з тим, щоб дослухати запитання або дочитати завдання, дострокові відповіді (нерідко з помилкою через те, що завдання сприйнято не до кінця);
• труднощі з очікуванням своєї черги;
• втручання в чужі розмови, перебивання;
• неуважність і спроби братися відразу за все, але при цьому доводити до кінця щось вдається рідко;
• постійний і швидкий потік думок, який не припиняється;
• проблеми зі сном;
• постійна схвильованість і навіть нервозність;
• балакучість;
• запальність і дратівливість;
• складнощі з обмірковуванням наслідків.

Списки вище виглядають не дуже приємно і це так, адже СДУГ впливає практично на всі сфери життя і часто в негативному плані. Проте без хороших сторін також не обійшлося.

Хороші сторони СДУГ

Певні аспекти цього розладу цілком можна розглядати як сильні сторони, які можна застосувати в певному середовищі або ситуаціях. Тобто на СДУГ можна дивитися не як на недолік, а як на якусь особливість.

Наведемо приклади. Люди з цим синдромом здатні до:

• гіперконцентрації на тому, що їм цікаво. Тобто вони дуже добре знаються на окремих темах, можуть бути дуже продуктивними за умови хорошої вмотивованості/захопленості;
• високим результатам у кризових ситуаціях – вони швидше помічають якісь деталі і швидше реагують;
• неабиякої креативності – їхній мозок постійно відволікається, перебирає варіанти, шукає альтернативи та цікаві рішення і часто знаходить.

Усе це можна розвивати і використовувати для своєї користі. Їхньою опорою можуть стати тренування концентрації уваги та вміння структурувати.

Також корисними будуть:

• складання списків, ведення щоденника, використання нагадувань і час для планування (про тайм-менеджмент у нас є цікава стаття);
• освоєння способів розслаблення;
• дотримання режиму дня і сну;
• регулярні тренування як соціальних навичок, так і фізичні навантаження (гімнастика, йога).

Багато що залежить від сприйняття себе і своєї особливості. І тут може допомогти ця книжка.