Як побудувати довірливі стосунки в парі

• Чому довіра так важлива?
  

• Як формується довіра

• А якщо довіру підірвано?

Стосунки без довіри приречені. Згідно з Конфуцієм, це все одно що їздити у возі, у якому немає осі. Не буде спокою, зате будуть сумніви. Не буде розуміння, зате будуть докори. Не буде тепла, зате буде багато злості.

Цікаво те, що коли стосунки тільки починаються, то з довірою зазвичай немає проблем, адже ми підпустили до себе іншу людину, видавши заочно їй певний «кредит» довіри, інакше зближення неможливе. І саме з цієї причини, що більше досвіду у стосунках, особливо якщо він був негативним, то складніше підпускати до себе когось, що може призвести до самотності.

Як би там не було, виданий «кредит» рано чи пізно закінчується, як закінчується і закоханість. Ми починаємо дивитися на партнера новим поглядом, переосмислюючи стосунки і з’ясовуючи для себе, чи вартий він довіри далі, чи переросте закоханість у кохання.

Чому довіра так важлива?

Довіра схожа на окуляри, через які ми дивимося на свого партнера. Якщо рівень довіри високий, то в усіх його вчинках ми будемо шукати хороше і не замислюватися про подвійний день.

Але якщо довіри недостатньо або вона відсутня зовсім, то навіть прості речі будуть наділятися особливим змістом, будуть ознакою зради, байдужості, спроби заподіяти біль, образити.

Довіра не будується за один день. Для неї потрібен час і зусилля, але як нагороду ви отримаєте:

• можливість уникати болісних здогадок і розуміти причини дій партнера або передбачати його реакцію на ваші вчинки;
• можливість стати ближчими, а після сварок швидше знаходити спільну мову.

Як формується довіра

Здатність довіряти будується з безлічі факторів:

• стосунки з батьками і стосунки батьків один з одним;
• середовище, в якому відбувалося дорослішання;
• особистий досвід у парі в минулому;
• приклади з оточення;
• соціальні установки;
• приклади із соцмереж, зі ЗМІ тощо.

Ще одним чинником є самооцінка партнерів. Що вона нижча, то менше впевненості.

Тобто те, наскільки вийде сформувати довіру та емоційну близькість, залежить не стільки від того, наскільки сильно ви одне одного кохаєте, а й від того, щоб до.

І якщо ви відчуваєте, що довіра до партнера недостатня, то почати варто саме з себе. Це не означає, що вся відповідальність лежить суворо на вас, адже будь-які стосунки – це робота двох людей, а не одного. Просто варто переконатися, що старі рани, приклади та упередження не мають над вами влади. І тут буде корисно:

• Проаналізувати, що саме не дає вибудувати довірливі стосунки. Це реальні підстави чи минулий не дуже приємний досвід?
  
• Зрозуміти, наскільки добре ви розумієте емоції одне одного і ту мову, якою говорить партнер. Про мови кохання ми розповідаємо в іншій нашій статті.
• Визначити ступінь вашої відкритості та щирості. Можливо, нерозуміння породжує скритність – ви не говорите прямо про те, що у вас трапилося, що вам подобається, чого б ви хотіли, сподіваючись, що партнер і так все зрозуміє. Але «чужа душа – потьомка» і здогадатися на практиці просто нереально. Тільки через розмови і відкритість можна краще зрозуміти одне одного і відмести тисячі страхів і переживань. Але варто уникати скиглення і виснажливих, довгих «звітів». Стосунки люблять поміркованість і поступовість.
• Подумайте, наскільки ви поважаєте особистий простір партнера. Якщо ви нескінченно в нього вторгаєтеся, то це спричинить закономірну відчуженість і замкнутість. Особистий простір важливий, тому варто навчитися чітко розуміти, де знаходяться ці кордони і як їх не порушувати.

Більше про правила вибудовування гармонійних стосунків можна знайти тут.

А якщо довіру підірвано?

Коли очікування обмануті, це дуже болючий досвід. Вчинок можна пробачити, а ось відновити довіру вкрай складно. По суті, старого не повернути, можна тільки вибудувати нове разом, але ніяк не поодинці. Якщо діяти буде тільки одна сторона, то результатом стане:

• той, хто завинив, відчуватиме провину, а наслідком стане прихована агресія;
• той, хто постраждав, житиме в гніві.

У таких стосунків майбутнього немає. Саме тому тут потрібні спільні зусилля:

• обом усвідомити, що партнер страждає;
• не приховувати почуття, які є на душі;
• бути готовим до відкритого діалогу;
• не вдаватися до образ і звинувачень;
• разом обговорити стосунки, які склалися, обговорити домовленості (явні та неявні) і те, що потребує змін.

Пам’ятайте, що якщо йти в одному напрямку, підтримуючи один одного, то навіть найскладніша дорога буде сповнена безліччю хороших моментів, а кінцевим пунктом стане щастя.

Вчитися працювати над стосунками можна не тільки через статті та книжки, а й через фільми! А точніше через кінотерапію.