Діагностика аутизму у дорослих

• Що таке аутизм?
• Чому РАС можуть не помітити?
• Як проявляється РАС у дорослих?
• Види та групи РАС у дорослих, прогнози

Виявлення аутизму зазвичай асоціюють із дитячим віком, але це не вірно. Аутизм може бути діагностований і у дорослих, але найчастіше не тому, що його раніше не було, а тому, що людина в дитинстві не була обстежена належним чином, виросла з РАС і діагноз отримала вже пізніше. Але буває і так, що він може розвинутись і в зрілому віці. Чому так і як проявляється це порушення розвитку у дорослих – розбираємось.

Що таке аутизм?

Почнемо із того, що це не хвороба, а розлад. РАС є порушенням роботи мозку, обумовлене генетичними (тобто розлад буде вродженим), механічними (наприклад, травма мозку) чи іншими причинами.

Його основні симптоми об’єднуються у “тріаду”:

• утруднена чи майже повна неможливість встановлення зв’язків у соціумі і спілкуванні;
• суттєво обмежена сфера інтересів;
• нав’язливі повторювані раз за разом дії.

Що стосується інших симптомів, то вони не належать до визначальних, хоч і досить характерні для аутистів. Це:

• неадекватна реакція на тригери (слабкий тригер може викликати надмірно бурхливу відповідь, а сильний навпаки може залишитися проігнорованим);
• харчова вибірковість;
• перфекціонізм тощо.

Якщо говорити про генетично обумовлений реальний аутизм, то його ознаки стають помітними в досить ранньому віці – до 3-х років. Якщо ж прояви були “м’якими”, то РАС може залишитися не діагностованим.

Про РАС у дітей в нас є окрема стаття, тому не будемо повторюватись

А про арт-терапію дітей з особливими потребами, у тому числі дітей з РАС, у нас є курс.

На тему роботи з дітьми за допомогою арт-терапії також буде корисним цей практикум.

Чому РАС можуть не помітити?

У досить великої кількості людей із цим розладом є як прагнення, так і непогані здібності до адаптації. Вони можуть не до кінця розуміти соціальний контекст, але все ж таки будуть вчитися повторювати за іншими їх поведінку, копіювати їхню міміку/мову. Тому симптоматика РАС згладжується, стаючи не такою яскравою, і дитину так і не показують психіатру. Але аутизм нікуди не подінеться, він залишається на все життя.

Також симптоми РАС можуть помилково приписати іншим розладам чи станам і це:

• складнощі з взаємодією з соціумом можуть прийняти за сором’язливість, уникаючий розлад особистості або соціальний тривожний розлад;
• Проблеми, пов’язані з самовираженням (вербальним і невербальним) чи з швидким аналізом розмови, може бути сприйняті як нездатність вчитися через проблеми з мовою;
• харчова прискіпливість (обмежена кількість продуктів, а також ритуальна поведінка з їжею) можуть віднести до розладів харчової поведінки;
• дорослі з РАС відчувають труднощі з підтримкою зв’язку з оточуючими та розумінням чужої точки зору, що іноді сприймається як розлад особистості;
• ритуальна і повторювана поведінка (розгойдування тілом, харчові обмеження) іноді відносять до ексцентричності і дивно, а в деяких випадках навіть ставлять такий діагноз як шизофренія;
• Проблеми з емоціями (здивування може проявлятися спалахами гніву чи замкненою поведінкою) можуть розглядати як межовий розлад особистості, психоз чи інше психічний розлад, а поза медичними діагнозами приймають за незрілість і егоїзм;
• схильність до самотності та почуття втоми, що приходить після спілкування, можуть інтерпретуватися іншими як розлади настрою;
• гіперчутливість (нервовість через занадто бурхливе оточення, здригання через дотик, неприйняття певної консистенції їжі тощо) можуть розглядатися як розлад сенсорної обробки;
• напруженість або дратівливість у підлітковий період або через зміни звичного розпорядку можуть інтерпретуватися як генералізований тривожний розлад;
• такі симптоми СДВГ, як гіперактивність, схильність до імпульсивності, проблеми з концентрацією та виконавчим функціонуванням, також схожі з симптомами РАС і замість аутизму можуть помилково діагностувати СДВГ.

РАС завжди діагностується на основі тієї поведінки, яку демонструє людина, а прояви ознак сильно варіюються від людини до людини: вони можуть бути слабкішими або сильнішими, поєднуватися в різних комбінаціях – саме тому діагностування утруднене і вимагає як високої кваліфікації фахівця, так і тривалого спостереження потенційного аутиста .

Як проявляється РАС у дорослих?

Якщо говорити про розвиток аутизму у дорослому віці, то серед його ознак будуть:

• замкнутість, уникання розмов із близькими і знайомими, небажання ділитися з ними своїми переживаннями, зосередженість у собі;
• мізерна міміка, відведення очей убік і уникнення контакту “очі в очі”;
• пасивність чи навпаки – надмірна дратівливість;
• зниження інтересу до життя; відмова від старих захоплень;
• ігнорування змін у своєму житті та житті рідних;
• емоційна збідненість;
• розсіяність, забудькуватість, зникнення почуття обов’язку, невиконання обіцянок та відсутність провини за це – це виливається у проблеми з невиконанням зобов’язань;
• втрата почуття відповідальності;
• уникнення скупчення людей, відмова від спільного дозвілля з рідними та друзями;
• стереотипні рухи, повторення фраз, які часто запозичені з фільмів/пісень;
• страх перед спілкуванням.

Якщо говорити про аутизм у дорослих в цілому, то до симптомів можна додати:

• перфекціонізм, зацикленість на власних ритуалах;
• консерватизм в одязі, навичках, звичках, є залежність від сталості у всьому:
• відсутність почуття гумору, причому повне;
• ігнорування і нерозуміння елементарних правил поведінки – людина асоціюється в аутиста з неживим предметом, тому він не має розуміння, що може когось образити своєю поведінкою чи словами, через що він здається неввічливим;
• відсутність почуття такту та розуміння зручності моменту;
• відсутність прихильності навіть до рідних людей;
• нездатність до романтичних і дружніх відносин через проблеми з навичками спілкування, а також нерозуміння романтичних жестів і дотиків (наприклад, вони можуть уникати обіймів, як дій, що обмежують свободу);
• ухиляння від фізичного контакту загалом, і якщо його нав’язують, то з’являються ознаки тривоги;
• надмірна захопленість чимось вузькоспеціалізованим, що проявляється в розмовах тільки на тему, яка його цікавить.

Запідозрити аутизм можна як за окремими симптомами, так і їх поєднанням. І тут потрібна негайна консультація з психіатром.

Види та групи РАС у дорослих, прогнози

Якщо говорити про різновиди РАС, то у дорослих найчастіше зустрічається атиповий аутизм та синдром Аспергера. Вони можуть мати високий інтелект, видатні таланти. Що стосується адаптації аутиста до соціуму, то, як ми писали вище, багато залежить від ступеня вираження розладу. При цьому РАС, який був діагностований у дорослому віці, то людина вже має досить високий ступінь пристосування до життя в суспільстві, зайнятість у професійній діяльності, а іноді й створену сім’ю.

Звернення до лікаря найчастіше відбувається при посиленні симптомів чи його трансформації, що позначається реалізації у суспільстві – зазвичай проблема настільки виражена, що її помічають і оточуючі. І чим раніше надається допомога, тим вища ймовірність повернення до нормального життя, тобто така, коли людина справляється з усім самостійно і не вимагає нагляду.

Повне лікування неможливо, але можна відкоригувати поведінку, навчити основним навичкам. Але знову ж таки, багато залежить від ступеня вираженості симптомів. І тут виділяють 5 груп аутистів:

• ті, хто не взаємодіє з навколишнім світом – їх не вдасться вилікувати;
• ті, хто замкнутий у собі, а спілкування з іншими відбувається лише з їхньої ініціативи, а не з ініціативи оточуючих. Зазвичай люди з цієї групи можуть приділяти довгі години улюбленому заняттю, ігноруючи їжу, сон та відпочинок;
• ті, хто не може прийняти норми та погляди суспільства;
• ті, хто відрізняється несамостійністю, уразливістю та невмінням справлятися з проблемами. Їх складно відрізнити від здорових людей, тому розбиратися з тим, чи є вони аутистами, повинен психіатр;
• ті, у кого інтелект вищий за середній. Такі люди найчастіше дуже талановиті у чомусь. Як приклад можна навести Вуді Аллена та Вінсента ван Гога.

Ситуація нерідко ускладнюється тим, що до аутистів ставляться як до диваків, уникають їх, інколи ж і висміюють. Від них навіть можуть відвернутися їхні родичі, а також друзі, прирікаючи на самотність, що тільки погіршує їхній стан.

Лікування аутизму рясніє чималою кількістю міфів – про це у нас також є стаття.